...Тільки у профіль

Автор: Олександр МаксимовФото: ІнтерМедіа консалтинг

Головною інтригою нинішньої російської політики вже кілька місяців залишається одне питання. А саме: хто головніший - Путін чи Медведєв? Або, якщо дещо розширити, хто насправді ухвалює рішення та хто має останнє слово - нинішній президент чи президент колишній? Треба сказати, що поки обидва фігуранти водять світову громадськість за ніс, оскільки чітко відповісти на поставлене вище питання не береться ніхто. Тобто, ймовірно, хтось знає відповідь, але мовчить, як вояк УПА на допиті в НКВД.

З одного боку, різницю в поведінці Путіна та Медведєва на публіці видно неозброєним оком. Владім-Владімич любив порадувати співвітчизників і шокувати іноземців соковитими (частенько на межі фолу) висловлюваннями на кшталт "мочити в сортирі", щось там щодо розмазування сопель або обіцянки зробити кому треба обрізання. Відповідаючи на неприємні запитання, Путін нерідко переходив у наступ і клеймив усіх, хто під руку попадався. Медведєв натомість перетворює відповіді на свого роду наукоподібні дискусії з інтерв'юєром. Без сумніву, Дмитро Анатолійович (з погляду, скажімо, інтелігенції) виглядає більш виграшно, але напевно програє Путіну в очах... як би це сформулювати... простого, чи як, росіянина, котрий любить, щоб відразу всім козлам по лобі.

З іншого боку, все, що поки говорить Медведєв, - повторення неодноразово сказаного Путіним, тільки м'якше та більш багатослівно. У цьому сенсі вельми показове інтерв'ю, яке новий президент дав відразу цілій групі західних журналістів за кілька днів до саміту G8, який почнеться наступного тижня.

Склад інтерв'юєрів був цілком представницьким: Кліффорд Леві (The New York Times, США), Джейн Армстронг (The Globe and Mail, Канада), Джонатан Стіл (The Guardian, Великобританія), Майкл Людвіг (Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина), Фабріс Ноде-Ланглуа (Le Figaro, Франція), Леонардо Майзано (II Sole 24 Ore, Італія), Хаямі Ічікава (The Asahi Shimbun, Японія) і Володимир Гуревич ("Время новостей", Росія). Кілька годин президент розповідав журналістам про те, що буде з Росією далі, але насамперед запевнив, що збереже спадкоємність курсу, що проводиться Путіним. "Про наші пріоритети на найближчих, взагалі-то, 15-20 років ми заявили ще вісім років тому (після приходу Путіна до влади. - Авт.), і відтоді цілі розвитку Російської Федерації не змінюються", - зазначив президент.

Водночас, на думку президента, певні нюанси в політиці країни можуть змінюватися. "Акценти і внутрішньої, і зовнішньої політики - вони, безумовно, мінятимуться. Є ще таке поняття, як стиль, і у кожного політика, у кожного президента свій стиль... Але це стилістичні відтінки. Я думаю, що вони не повинні підміняти головного - роботи над пріоритетами, у реалізації яких зацікавлена наша країна, наші люди", - пояснив Медведєв.

Головною політичною заявою можна вважати обіцянку зберегти на десятиліття президентську форму правління в країні. Медведєв висловив побоювання, що перехід від президентської до парламентської республіки може привести до загибелі країни. "Росія на десятиліття, можливо, на сторіччя наперед має залишатися президентською республікою для того, щоб зберегтися як єдина держава", - вважає президент.

Далі він абсолютно в стилі Путіна порадив Заходу не потикатися у російські справи і не намагатися допомогти з демократією. "Головне - не підганяти ці процеси ззовні, дати можливість реалізуватися демократичним устремлінням самого народу. Тоді демократія буде міцною, і тоді вона забезпечить повноцінний розвиток країни на роки вперед", - аргументував свою позицію глава російської держави.

Зрозуміло, західні журналісти довідалися, наскільки вільними від контролю держави будуть російські ЗМІ за нового президента. "Я прихильник правової держави - держави, яка розвивається в рамках цивілізованої, сучасної, демократичної, правової моделі, а зовсім не навпаки", - неконкретно відповів Медведєв.

Ще більш ухильно президент відповів на вже традиційне (для іноземних журналістів) питання про Михайла Ходорковського. Глава держави попередив про неприпустимість втручання в питання кримінального переслідування російських громадян ззовні або з боку держави. "У держави як у такої на цю тему позиції бути не повинно. І до тих пір, поки я керую країною, є президентом Російської Федерації, я виходитиму з цього", - заявив Медведєв і застеріг від втручання в процес як державні органи, так і інші сили впливу. "На тему кримінального переслідування будь-якої особи, у тому числі і Ходорковського, позиція може бути тільки у правоохоронних органів. Якщо вони вважають її достатньою, вони висувають звинувачення. Позиція має бути у захисту, цілком зрозуміло, захист завжди існує для того, щоб шукати недоліки у звинуваченні. Нарешті, фінальна позиція повинна бути у суду", - зазначив президент.

Втім, за Медведєва відповіла прокуратура, яка висунула днями Ходорковському і Платону Лебедєву нові звинувачення. Кількома словами. Ходорковському та Лебедєву пред'явлене звинувачення в новому формулюванні за статтями КК Росії: розкрадання шляхом привласнення та легалізація грошових коштів в особливо великому розмірі у редакціях КК РФ від 13 червня 1996 року і 8 грудня 2003 року. Слідством ставиться у провину Ходорковському та Лебедєву розкрадання майже 350 млн. тонн нафти, а також відмивання 487 млрд. рублів і 7,5 млрд. доларів США. На думку адвокатів Ходорковського, звинувачення ґрунтуються на старому матеріалі. Після "вивчення документа, що складається з 145 листів щільного тексту, зрозуміти, в чому полягає його "новизна", захисту не вдалося", зазначили вони. "Знову той самий набір абсурдних і бездоказових тверджень про нібито досконале розкрадання... усієї нафти, видобутої за шість років діяльності НК ЮКОС", - пояснили адвокати.

Несподівано перепало від Медведєва Страсбурзькому суду з прав людини. Президент нагадав західним журналістам, що кримінальне право та кримінальний процес - це національне законодавство, і рішення, які приймаються національними судами, не можуть бути скасовані безпосередньо судами міжнародними. "Існує процедура оскарження, але ця процедура заснована на добрій волі, на конвенційних угодах. Міжнародні суди не є вищою інстанцією для національних судів", - зазначив Медведєв. Тобто президент практично відкритим текстом повідомив співвітчизників, які чекають на рішення Страсбурзького суду щодо тисяч справ, що "французькі" вердикти залишаться всього лише нічого не значущими папірцями.

Ще один цікавий момент інтерв'ю: Медведєв заявив, що не бачив опитування соціологів, яке би показало, що більше половини забезпечених росіян, - еліта середнього класу - готові виїхати з країни назавжди або на якийсь час, побоюючись свавілля чиновників. Мова йде про опитування, що було проведене соціологами "Левада-центру", які вивчали настрої молодих забезпечених жителів великих російських міст. В опитуваннях брали участь тільки респонденти з вищою освітою у віці від 24 до 35 років, котрі проживають у 14 найбільших містах країни, з високим средньодушовим доходом, який у Москві становив 1500 євро на члена сім'ї, у Петербурзі - 1000 євро, а в інших містах - 800 євро. Результати цікаві: 59% багатих і успішних вважають, що ситуація може кардинально змінитися на гірше будь-якого моменту. Близько 76% опитаних вважають, що не можуть захистити себе від свавілля влади, і зокрема - від міліції. Близько 65% не впевнені, що зможуть захистити свої права та інтереси в суді. Половина опитаних думає про можливість виїхати з Росії назавжди або хоч би на якийсь час. Причому 75% таких потенційних емігрантів молодші за 35 років, а 15% з них належать до вищого середнього класу, проживають у Москві (29%) і в 70% випадків володіють однією або більше іноземною мовою.

Проте, президент повідомив, що опитуванню він не надто вірить - "за особистими відчуттями". "За моїми відчуттями, кількість людей, які хочуть залишити країну остаточно, як то кажуть, для того, щоб переселитися до якихось інших країн, за останні роки істотно зменшилася. І я тут суджу не за якимись навіть опитуваннями, а, скажу відверто, за настроями своїх товаришів, які не працюють ані на державній службі, ані в якихось інших важливих службових місцях не з'являються", - заявив Медведєв. Від себе додам, що охоче вірю в те, що знайомі президента зовсім не хочуть виїжджати з Росії, оскільки ніде у світі їм не буде так добре, як удома. Що стосується людей, які не є товаришами президента, то тут, як мені видається, главі держави слід було би поставитися до результатів опитування серйозніше. Утім, відповідь Медведєва абсолютно відповідає звичці російської влади жити у своєму світі, намальованому помічниками та "Першим каналом"...

* * *

Який висновок випливає з викладеного вище? На мій погляд, тільки один: не важливо, хто зараз реально править Росією, важливо те, що жодних радикальних змін у бік демократизації та лібералізації чекати не доводиться. Звичайно, теоретично можна припустити, що Медведєв всього лише зачаївся й намагається переконати Путіна та його людей у тому, що він - затятий прихильник генеральної лінії партії. Щоб потім влаштувати щось на кшталт невеликої (або як вийде) революції, витіснивши з поля екс-президента з товаришами, і тоді вже проявити себе у всій демократично-західницькій красі. Повторюся, в теорії так могло би бути - якби Медведєв не був стільки років вірним соратником Путіна, його креатурою. А так у чарівні метаморфози віриться не занадто.

Питання друге: що робити в цій ситуації Україні? По-перше, якщо у когось були сподівання на пом'якшення російської позиції, - відкинути їх геть. Адже вже абсолютно зрозуміло, що навіть якщо Віктор Ющенко цілими ночами почне показувати Дмитру Медведєву найпотаємніші екземпляри своєї колекції трипільських черепків або навіть подарує власноруч скроєну вишиванку, а Юлія Володимирівна стрілятиме очима та обіцятиме Владім-Владімичу Крим і фігу НАТО, своїми інтересами (нехай навіть такими, які дуже своєрідно розуміються) Москва не поступиться. Отже потрібно трохи менше наголошувати на слов'янському братерстві (цікаво, що про нього у нас регулярно згадують у Москві та так само регулярно забувають у Брюсселі), а думати про те, як впоратися з $400 за газ. Час романтиків закінчився, настав час прагматиків.