«Дзвінок другові»

Автор: Олександр МаксимовФото: ІнтерМедіа консалтинг

Віктор Андрійович Ющенко, як відомо, дуже любить вивчати «свою націю» життя. Він може годинами говорити (і говорить - якщо дають) про моральність, транспарентність, демократичні цінності і про те, що всі юлі - сво... Тобто абсолютно не розуміють специфіку теперішнього політичного моменту. Мабуть, на менш підготовленого, ніж український, слухача промови нашого Президента таки справляють враження. В усякому разі, претендент на Овальний кабінет Джон Маккейн вирішив влаштувати своєму соратникові Сарі Пейлін (яка претендує на посаду віце-президента) зустріч з Віктором Андрійовичем на предмет роз'яснення деяких тонкощів міжнародної політики. Тобто роз'яснювати буде саме Ющенко - як «друг Америки». Окрім Віктора Андрійовича, до кількості менторів для Сари потрапили Михайло Саакашвілі і Хамід Карзай.

Необхідність трохи «підтягти» губернаторшу Аляски дійсно є: за найсвіжішими даними, конкурент Маккейна - демократ Обама - випереджає республіканця на 9%. Останні події на фондовому ринку США показали, що виборці довіряють Обамі, перш за все, в економічних питаннях. За даними опиту, зараз він користується підтримкою 52% виборців, тоді як Маккейн - лише 43%. Обама ще минулого тижня мудро визнав, що Америка зіткнулася з «найсерйознішою фінансовою кризою за ціле покоління». Те, що відбувається зараз у банківському секторі США, - це «остаточний вердикт» економічної філософії, яка провалилася, заявив кандидат. «Я, звичайно ж, не звинувачую сенатора Маккейна за ті проблеми, з якими ми стикаємося, але я звинувачую в цьому економічну філософію, під якою він підписується», - вказав кандидат у президенти від демократів у Голдені, штат Колорадо.

Маккейн у цій ситуації виступає в позиції того, хто обороняється. Йому доводиться весь час захищатися від нападок прихильників Обами, які лякають, що в разі перемоги республіканця «провальна» економічна політика адміністрації Буша триватиме ще чотири роки. Тут доречно буде пригадати, що відразу після з'їзду Республіканської партії 49% виборців підтримували Маккейна, і лише 47% - Обаму. І не останню роль у хай і короткочасному, але все-таки лідерстві республіканця зіграла саме Пейлін. Багатодітна мати, дуже енергійна і цілком релігійна, Сара повинна була поповнити лави прибічників Джона Маккейна полчищами білих англо-саксонських відчайдушних домогосподарок. Особливо слізною стала розповідь про те, як Пейлін відмовилася робити аборт, дізнавшись про те, що її ще не народжена дитина страждає на синдром Дауна... Крім того, безперечним плюсом Сари є її відносна (порівняно з дуже немолодим Маккейном) молодість.

З іншого боку, як тільки Пейлін була затверджена як потенційний віце-президент, на світло вилізли відразу декілька пов'язаних з нею скандалів і скандальчиків. Тут і приналежність Сари до секти п'ятидесятників, і фото голої дівчини (чи дійсно це Пейлін в молоді роки - напевно невідомо), які з'явилися в Інтернеті, і звинувачення в зловживанні службовим положенням. Потім з'явилися чутки, що п'ята дитина Сари насправді син її дочки Брістоль. Пейлін вимушена була зізнатися, що Брістоль не могла народити хлопчика навесні з тієї простої причини, що 17-річна дівчина зараз знаходиться на п'ятому місяці. Тут до честі Обами треба сказати, що він спробував захистити соратника Маккейна, заявивши, що звільнить «кожного, хто спробує підняти рейтинг Демократичної партії за допомогою втручання в приватне життя Сари Пейлін». Що (відзначимо в дужках) привело до зростання його власної популярності.

Загалом, демократичний процес йде своєю чергою, і 44-річній пані належить повною мірою скуштувати всю красу передвиборної боротьби. А поки давайте зробимо короткий екскурс в минуле і поглянемо на життєвий шлях Сари Луїзи Хіт Пейлін.

Народилася вона 11 лютого 1964 року в Сендпойнті, штат Айдахо. Була третьою дитиною в сім'ї Чарльза Хіта і Саллі Хіт, у яких було англійське, німецьке і ірландське коріння. Чарльз Хіт був шкільним вчителем і тренером з бігу, сам брав участь у марафонах і, крім того, якийсь час працював на залізниці. Саллі працювала в школі секретарем. Коли Сарі Луїзі виповнилися два місяці, її сім'я переїхала на Аляску і в 1969 році остаточно поселилася в невеликому містечку Василлі, у сорока кілометрах від Анкоріджа.

Сара вчилася в школі у Василлі, де очолювала місцеве відділення Братерства християнських спортсменів. У шкільній баскетбольній команді Wasilla Warriors, капітаном і розігруючим захисником якої вона була, її ніжно називали Барракудою. У юності не виявляла особливої цікавості до політики, але, за спогадами батьків, з перших класів школи читала газети.

У 1982 році Пейлін поступила в Гавайський тихоокеанський коледж за фахом «Управління бізнесом», але в 1983 році перевелася в Коледж Норт-Айдахо. У 1984 році перемогла на конкурсі краси «Міс Василла», де заразом продемонструвала гру на флейті і отримала титул «Міс конгеніальність». Її фотографії були опубліковані в журналі «Vogue». У тому ж році зайняла друге місце в конкурсі «Міс Аляска», отримавши за це стипендію на навчання в Університеті Айдахо з осені 1984 року.

У 1987 році Сара закінчила цей університет із ступенем бакалавра у сфері засобів масової інформації і журналістики з додатковою непрофільною спеціальністю з політології. На останньому курсі працювала спортивним репортером на телебаченні Анкоріджа і займалася комерційним рибним ловом.

Пейлін почала політичну кар'єру в 1992 році, прийнявши рішення брати участь у виборах до міської ради Василли. У своїй передвиборній програмі вона підтримала недавно введений податок з продажів і обіцяла «безпечну, прогресивнішу Василлу». На посаду їй запропонував обиратися один із старих давніх членів ради, який хотів, щоб вона підтримала закон, котрий сприяє його бізнесу з транспортування сміття. Проте Сара після обрання відкинула цей закон.

Пропрацювавши в міській раді близько чотирьох років, у 1996 році Пейлін вирішила балотуватися на посаду мера Василли. На виборах вона виступила проти чинного мера Джона Стейна, заявивши про свій намір після обрання зменшити податки і відрегулювати витрати міського бюджету. Сара перемогла на виборах і стримала обіцянку: вона скоротила податок на дохід з нерухомого майна на 40 відсотків, зменшила собі зарплату, а на гроші, виручені від податку з продажів, розпорядилася відновити дороги і побудувати в місті критий каток і спортивний комплекс. Після обрання вона відправила до відставки шефа міської поліції - чоловіка своєї сестри. Приводом було те, що родич не підтримував її адміністрацію. Через це 60 жителів Василли навіть організували кампанію з відміни виборів мера міста, проте суд визнав рішення Пейлін повністю правомочним. Що сказала із цього приводу сестра Сари, науці невідомо.

У 1999 році Пейлін була переобрана мером міста і стала президентом конференції мерів Аляски. У 2002 році брала участь у виборах віце-губернатора Аляски від Республіканської партії, проте програла праймериз. Після невдачі на виборах соратник Маккейна був призначений на посаду голови незалежної Комісії з консервації нафтогазових запасів на Алясці. Опісля декілька місяців вона оголосила про добровільний відхід з цієї посади, звинувативши своїх колег у тому, що деякі з них користувалися службовим положенням і отримували винагороди за свої послуги від компаній, діяльність яких повинні були регулювати.

З 2003 року по червень 2005 року Пейлін була одним з директорів компанії, зайнятої збором коштів для потреб республіканської партії. У 2006 році брала участь у виборах губернатора Аляски, випередивши на республіканських праймериз чинного губернатора Марковськи. 6 листопада 2007 року Сара отримала перемогу над кандидатом від демократівТоні Ноулзом, набравши 48,3 відсотка голосів виборців, і стала першою в історії Аляски жінкою-губернатором. На новій посаді вона насамперед оголосила про наведення ладу у фінансах штату і продала на інтернет-аукціоні літак, який для особистих цілей придбав Марковськи з бюджету штату.

У травні 2008 року Пейлін зажадала відмінити указ міністра внутрішніх справ США Дірка Кемпторна про занесення білих ведмедів у «Червону книгу» як виду, що «знаходиться під загрозою». Вона заявила, що це ускладнить розробку родовищ нафти на північному і північно-західному побережжі Аляски. Запропонований нею закон про контроль чисельності хижаків, який вирішує відстріл вовків з повітря для збільшення популяції лосів для полювання, також викликав численні спори. Крім цього, Сара стверджувала, що всесвітнє потепління не викликане людською діяльністю.

На посаді губернатора Пейлін була причетна до скандалу, пов'язаному зі звільненням комісара штату з громадської безпеки Уолтера Монегана. Сара усунула його з посади, з чуток, через те, що той не бажав звільнити з поліції колишнього чоловіка сестри Пейлін - Майка, який в 2006 році наніс образу сім'ї. Пейлін звинувачувала колишнього родича в тому, що він розпивав алкогольні напої в патрульній машині, незаконно полював, цілився з поліцейського електричного пістолета в пасинка, а також погрожував її батькові. У зв'язку з цим скандалом проти Сари юридичним комітетом штату Аляска було почато службове розслідування, висновки про яке обіцяно було оголосити до президентських виборів у листопаді 2008 року.

Пейлін називають «найстрашнішим консерватором Анкоріджа». Вона - прихильник носіння зброї і страти. У своїй передвиборній кампанії в 2006 році вона заявила про те, що креаціонізм і теорія еволюції повинні викладатися в школі на рівних правах, і основи креаціонізму повинні бути включені в екзаменаційну програму. Крім того, Пейлін є супротивником абортів, гомосексуальних браків і сексуальної освіти в школах.

Сара заміжня за Тоддом Пейліном. Його мати була на чверть ескімоскою і займала посаду секретаря Федерації тубільців Аляски. Сара і Тодд познайомилися в школі і одружилися в 1988 році. Тодд більше 18 років пропрацював у BP Oil, був начальником виробничої ділянки на півночі Аляски. У 2007 році, коли його дружина вела переговори про будівництво газопроводу в Алясці, Тодд пішов з корпорації, але через декілька місяців повернувся на некерівну посаду оператора виробництва. Також Тодд займався комерційним рибним ловом. Він захоплювався гонками на снігоходах і виграв декілька чемпіонатів. У Тодда і Сари п'ятеро дітей: два сини - Трек і Тріг, і три дочки - Брістоль, Уїллоу і Пайпер. Тріг народився в квітні 2008 року із синдромом Дауна. Після його народження Пейлін заявила: «Господь благословив нашу сім'ю, давши нам шанс виростити таку дитину». Сара захоплюється полюванням і рибалкою. Її улюблена страва - тушкована лосятина.

Загалом, судячи з усього, Сара - пані, позитивна в усіх відношеннях. Правда, є у неї і дуже серйозний мінус: практично повна відсутність досвіду в міжнародних справах зокрема і в серйозній (не провінційній) політиці в цілому. Окрім своєї торішньої поїздки в розташування американських частин в Іраку і Кувейті - по дорозі вона ще зупинялася в Німеччині - за кордоном Пейлін не була. Під час недавнього інтерв'ю вона не змогла відповісти на питання про те, в чому полягає сенс «доктрини Буша», тоді як в Білому домі цю доктрину (необхідність завдання превентивних ударів по угрупуваннях і країнах, ворожих США) називають ключовим елементом сучасної американської політики.

У забавну ситуацію Пейлін потрапила і з питань, пов'язаних з російсько-американськими відносинами. Спочатку соратник Маккейна стверджував, що добре знає, як саме Вашингтону слід поводитися відносно Москви, оскільки «Аляска знаходиться біля Росії». На що її політичний супротивник Барак Обама сказав ущипливо: «Я теж знав, що Аляска знаходиться поряд з Росією. Я бачив це на карті». Пізніше Сара, говорячи про історію, заявила: «Ми не повторюватимемо помилки холодної війни», маючи на увазі необхідність діалогу. Проте потім, відповідаючи на питання, почали б США війну проти Росії, якби та вторглася на територію Грузії - члена НАТО, вона відповіла: «Напевно, почали б...»

* * *

Майже 200 років американці вважали, що віце-президент - свого роду декорація, чиновник, який виконує представницькі функції. Потім ситуація почала змінюватися, що особливо добре помітно на прикладі поки що чинного «віце» Діка Чейні, якого вважають мозковим центром адміністрації Буша-молодшого. Судячи з усього, Джону Маккейну така людина на посаді віце-президента не потрібна - при всій пошані Сара Пейлін ніяк не тягне на генератора ідей, особливо у зовнішній політиці. Проте її молодість і провінційна безпосередність встановлюють на американській передвиборній сцені якийсь паритет: молодий Обама і досвідчений Джо Байден з одного боку, і тертий Маккейн разом з відносно юною і безпосередньою Сарою, кумиром домогосподарок - з іншого. А що стосується браку досвіду в міжнародних справах - так і зайця можна навчити палити. У тому сенсі, що експерта, звичайно, з Пейлін за короткий час не зробити, але можна, принаймні, розширити її кругозір.

І тут саме і з'являється наш Віктор Андрійович разом з грузинським Михайлом Миколайовичем і афганським Хамідом (не знаю його по батькові) - видними друзями Сполучених Штатів і, відповідно, всього прогресивного людства. Ймовірно, два перші джентльмени розкажуть Сарі про те, які гади «москалі» і як вони норовлять задушити ніжні паростки демократії на пострадянському просторі. А Карзай, швидше за все, просто передасть Пейлін глибоку подяку афганського народу, звільненого доблесними збройними силами США від гніту талібів і «Аль-Кайєди». Чи варто говорити, що картина світу вийде трохи однобокою. Зате здійснена в дусі цінностей, які Штати наполегливо намагаються видати за загальнолюдські...